01:40 

Моє сьогодення

Я знову закохалася у дим. Цей раптовий проблиск світла у сірості спонукає сяяти десь там в середині.
Так дивно, коли ти штучно придавлюєш всі зовнішні фактори, що діють на тебе. При чому, це дійсно лише штучна видимість. Те, що я відмовилася від проблем зовсім не означає, що їх немає.
Але я закурю - і все чудово. Хоча б на три хвилинки Всесвіт заповільнюється, а я в ньому зупиняюся взагалі.
В ті миті тільки думки без перестанку лізуть в мізки, але на тому все і закінчується, бо я навіть не в змозі їх записати.

В голові крутиться Керуак зі своєю книгою, головний герой якої, наче тінь ходив за цікавими людьми. Іноли я ловлю себе на думці, що я теж лиш тінь. Шкода тільки, що більшість людей поряд - сірі.
Аж напрошується висновок: тінь ходить за іншими тінями. Та я ще забула про постійне відчуття швидкого заходу сонця.

Ех, дурне дитя... Живи! Життя ще є - і це найпрекрасніше, що може бути!

@настроение: хренове

URL
   

Примітивний щоденник

главная